Поради та рекомендації практичного психолога
щодо взаємин з гіперактивними дітьми

1. У своїх відносинах з дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку , коли вона цього заслуговує , підкреслюйте навіть незначні успіхи. Пам’ятайте , що гіперактивні діти ігнорують догани та зауваження, але чутливі до найменшої похвали.
2. Не вдавайтеся до фізичного покарання. Ваші стосунки з дитиною повинні грунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте труднощі, які виникають у дитини в процесі спілкування.
3. Частіше говоріть «так», уникайте слів «ні» і «не можна ».
4. Доручіть дитині частину домашніх справ, які необхідно виконувати щодня (ходити за хлібом, годувати собаку і т. д.) і ні в якому разі не виконуйте їх за неї .
5. Заведіть щоденник самоконтролю і відзначайте в ньому разом з дитиною її успіхи вдома і в школі. Графи для зразка: виконання домашніх обов’язків, навчання в школі, виконання домашніх завдань.
6. Введіть бальну або знакову систему винагороди (можна кожен хороший вчинок відзначати зірочкою, а певну їх кількість винагороджувати іграшкою, солодощами або
давно обіцяною поїздкою) .
7. Уникайте завищених або, навпаки, занижених вимог до дитини. Намагайтеся ставити перед нею завдання, що відповідають її здібностям.
8. Визначте для дитини рамки поведінки – що можна і чого не можна. Вседозволеність однозначно не принесе ніякої користі. Незважаючи на наявність певних недоліків, гіперактивні діти повинні справлятися із звичайними для всіх підростаючих дітей проблемами. Ці діти не потребують того, щоб їх усували від вимог, які застосовуються до інших.
9. Не нав’язуйте їй жорстких правил. Ваші вказівки повинні бути вказівками, а не наказами. Вимагайте виконання правил, що стосуються її безпеки і здоров’я, відносно інших не будьте настільки прискіпливі.
10. Зухвала поведінка вашої дитини – це її спосіб привернути вашу увагу. Проводьте з нею більше часу: грайте, вчіть як правильно спілкуватися з іншими людьми, як вести себе в громадських місцях, переходити вулицю та іншим соціальним навичкам.
11. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Прийом їжі, ігри, прогулянки, відхід до сну повинні відбуватися в один і той же час. Нагороджуйте дитину за її дотримання.
12. Вдома слід створити для дитини спокійну обстановку. Ідеально було б надати їй окрему кімнату. У ній має бути мінімальна кількість предметів, які можуть
відволікати, розсіювати її увагу. Колір шпалер повинен бути не яскравим, заспокійливим, перевага віддається блакитному кольору. Дуже добре організувати в її кімнаті спортивний куточок (з поперечиною для підтягування, гантелі для відповідного віку, еспандери, килимок та ін.).
13. Якщо дитині важко вчитися, не вимагайте від неї високих оцінок з усіх предметів. Достатньо мати гарні оцінки по 2-3 основним.
14. Створіть необхідні умови для роботи. У дитини повинен бути свій куточок, під час занять на столі не повинно бути нічого, що відволікало б її увагу. Над столом не повинно бути ніяких плакатів і фотографій.
15. Уникайте по можливості великих скупчень людей. Перебування в магазинах, на ринках і т. п. надає на дитину надмірну збудливу дію.
16. Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки вона призводить до зниження самоконтролю і наростання рухової активності. Не дозволяйте їй подовгу сидіти біля телевізора.
17. Намагайтеся, щоб дитина висипалася. Недолік сну веде до ще більшого погіршення уваги і самоконтролю. До кінця дня дитина може стати некерованою.
18. Розвивайте в неї усвідомлене гальмування, вчіть контролювати себе. Перед тим, як щось зробити, нехай порахує від 10 до 1.
19. Пам’ятайте! Ваш спокій – найкращий приклад для дитини.
20. Давайте дитині більше можливості витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі – тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття. Розвивайте гігієнічні навички, включаючи загартовування . Але не перевтомлюйте дитину.
21. Виховуйте у дитини інтерес до якого-небудь заняття. Їй важливо відчувати себе вмілою і компетентною у галузі. Завдання батьків – знайти ті заняття , які б «вдавалися» дитині і підвищували її впевненість у собі. Вони будуть «полігоном » для вироблення стратегії успіху. Добре, якщо у вільний час дитина буде зайнята своїм хобі. Однак не слід перевантажувати дитину заняттями в різних гуртках, особливо в таких, де є значні навантаження на пам’ять і увагу, а також, якщо дитина особливої радості від цих занять не відчуває.
22. Для дітей з СДУГ необхідні заняття фізкультурою. Найкраще для гіперактивних дітей підходять плавання, танці, айкідо, карате. Регулярні заняття сприяють поліпшенню координації рухів, дисциплінують. У дітей з СДУГ виникають труднощі при заняттях командними видами спорту (футбол, баскетбол). Небажані заняття травматичними видами спорту (бокс і т. д.). Перед тим як записати дитину в спортивну секцію, батьки повинні поговорити з тренером, розповісти йому про особливості дитини і пояснити, що їх метою є не формування майбутнього чемпіона, а виховання здорової дитини .